4 лютого міністр промисловості й торгівлі Російської Федерації Віктор Христенко виступив з доповіддю "Про хід реалізації стратегії розвитку суднобудівної промисловості на період до 2020 року й на подальшу перспективу" на засіданні Ради Федерації. Увазі читачів пропонуються тези цієї доповіді.

На 1 68 підприємствах судпрома зайняте близько 1 60 тис. чіл. Основні потужності зосереджені на Північно^-Заході Росії. Галузь взаємодіє з більш ніж 2000 підприємств- комплектувальників. Крім того, більше сотні приватних підприємств займаються судноремонтом. Основними видами кінцевої продукції, на які повинна орієнтуватися галузь, є: кораблі, зроблені в рамках гособоронзаказа й у рамках програми військово-технічного співробітництва; різні высокотехнологичные, наукомісткі судна цивільного призначення по державному замовленню - криголами, науково-дослідні судна, спеціальні цивільні судна для МНС і інших відомств, плавучі атомні електростанції; комерційна цивільна продукція - платформи й інша морська техніка для освоєння шельфу, морські й річкові судна для російських транспортних компаній.

До початку XXІ століття вітчизняне суднобудування виявилося у вкрай тяжких умовах. Більше 20 років верфі не обновлялися й серйозні засоби в модернізацію не вкладалися. При цьому, усе, що колись робилося в Радянському Союзі для розвитку цивільного суднобудування, робилося на Україні.

Назву основні проблеми, які перешкоджають підйому виробництва на тлі зростаючі протягом останнього років попиту:

1. Історично сформована "оборонна" спеціалізація й, внаслідок цього, невідповідність масштабу й структури виробничого потенціалу обсягу й структурі платоспроможного попиту.

2. Критичний стан основних виробничих фондів - їхнє зношування по галузі становить більше 60%, низьке технічне оснащення підприємств і висока трудомісткість виробництва. У галузі відсутній комплекс для будівництва транспортних судів водотоннажністю більше 1 00 000 т (це найбільш затребуваними цивільними замовниками тоннаж).

3. Недостатнє фінансування в попередній період науки збільшило відставання від промислово розвинених країн в області розробки новітніх технологій.

З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняного суднобудування затверджена Стратегія розвитку на період до 2020 р. Її основна мета - створення нового конкурентоспроможного вигляду галузі на основі розвитку науково-технічного потенціалу, оптимізації виробничих потужностей, модернізації й технічного переозброєння, удосконалювання нормативно-правової бази.

Для рішення намічених Стратегією завдань виділяються три програмних періоди, рубежами для яких є: ближній - 2010 рік, середній - 2015 рік, далекий - 2020 і наступні роки.

Кожний період має свою специфіку й ресурсне забезпечення. Рішення завдань, за принципом від "простого до складного", з одного боку, дозволяє зосередити зусилля на досяжних результатах, а з іншого боку - забезпечує збереження перспективного бачення проблеми й обраного курсу. Завдання першого етапу ( 2007-2010 гг.), що ми зараз розглядаємо, - збереження самої коштовної частини потенціалу галузі й закріплення на досягнуті раніше позиціях. Крім того, ми повинні будемо визначитися з переліком перспективних проектів, реалізація яких стане можливої вже до кінця 2010 р.

В останні роки відбувся стійкий ріст обсягів продажів. В 2008 р. - 150 млрд. руб., прогнозний показник в 2009 р. - близько 1 80 млрд. руб. У структурі продажів домінує військова продукція, що становить близько 70%. Частка продукції й послуг цивільного суднобудування для вітчизняного ринку зросла за останній рік на 70% і з урахуванням експорту становить 30% від загального випуску. Рік назад ця цифра була 20%. Виробництво цивільної продукції повинне бути чітко зорієнтоване на заповнення тих сегментів ринку, у яких вона може бути затребуваної й головне - конкурентоспроможної. Ядро продуктового ряду становлять малосерійні, але при цьому высокотехнологичные суду.

Основні ніші ринку позначені стратегіями розвитку галузей економіки, які є споживачами продукції суднобудування: "Енергетична стратегія до 2030 року"; "Транспортна стратегія до 2030 року"; "Водна стратегія до 2020 року"; "Стратегія розвитку рибогосподарського комплексу до 2020 року".

Перераховані стратегії реалізуються в рамках заходів федеральних цільових програм (ФЦП). Серед них "Розвиток транспортної системи Росії ( 2010-2015 роки)", "Підвищення ефективності використання й розвиток ресурсного потенціалу рибогосподарського комплексу в 2009- 201 3 роках". Крім того, ми орієнтуємося на показники позапрограмних бюджетних заходів Росгидромета, ГК "Росатом", докризисных планів підприємств ПЕК, попередніх намірів про співробітництво ВАТ "ОСК" з Кубою, Венесуелою, Аргентиною й іншими країнами.

На початку четвертого кварталу минулого року сукупна потреба з боку вітчизняних і закордонних споживачів відповідала раніше зробленим розрахункам Стратегії й навіть трохи перевершувала їх. Дивлячись на основну номенклатуру цивільної морської техніки, можна відзначити, що в цей час вітчизняна суднобудівна промисловість виконує разові, але зате великі замовлення.

Діюче законодавче й нормативно-правове забезпечення містять у собі наступні позиції. Затверджено правила субсидування витрат на сплату відсотків по кредитах на 2008- 2010 гг. на закупівлю й лізинг судів російської будівлі. Федеральним бюджетом передбачене: виділення засобів для капіталізації ВАТ "ОСК" з метою реалізації проектів лізингу судів вітчизняної будівлі; субсидії російським судновласникам на відшкодування частини витрат на сплату лізингових платежів на придбання судів, виготовлених на російських верфях; субсидії організаціям транспортного й рибогосподарського комплексів на відшкодування частини витрат на сплату відсотків по кредитах, на закупівлю судів, виготовлених на російських верфях.

При цьому очевидно, що частина засобів варто розглядати як підтримку для замовлення річкових судів, так і флоту для малих рибальських компаній. З 2007 р. у галузі ведеться робота з розгляду проектів створення сучасних потужностей у Західному, Північному й Далекосхідному регіонах, проробляється можливість у рамках державно-приватного партнерства реалізації цих проектів (Виборзька верф, Приморск, Північна верф, верф у Кронштадті, модернізація "Севмаша").

У відповідності зі Стратегією в 2009 р. завершиться створення "Об'єднаної суднобудівної корпорації" (ОСК) і входження в її склад провідних проектно-конструкторських бюро, таких як ЦКБ "Рубін", "Північне ПКБ", "Малахіт", "Алмаз", а також трьох створених центрів суднобудування й судноремонту - Західні, Північного й Далекосхідного - як дочірні структури ВАТ "ОСК".

29 серпня 2008 р. Наказом Минпромторга № 112 затверджений "Комплексний план дій по реалізації Стратегії". Поряд з такими рамковими орієнтирами, як Енергетична й Транспортна стратегії, ми опираємося на ряд ФЦП. Відставання в науково-технічному й технологічному розвитку від рівня передових країн буде компенсовано в рамках ФЦП "Розвиток цивільної морської техніки на 2009- 201 6 роки". Складні высокотехнологичные наукомісткі судна характеризуються великим ступенем використання в них перспективних наукових розробок. Створення таких судів неможливо без постійного збільшення інвестицій у НИОКР.

Має бути розробити нові технології й засоби механізації й автоматизації виробничих процесів. Будуть потрібні модернізація й переоснащення більшості створеного в 80- е роки вітчизняного стендового й іспитового встаткування для відпрацьовування різних суднових комплексів і систем. Зокрема , потрібне створення сучасної експериментальної бази для дослідження взаємодії льодових утворень із криголамами й судами льодового плавання, ледостойкими платформами й терміналами для рішення завдань забезпечення безпечної експлуатації створюваних технічних засобів в умовах низьких температур.

При розробці Програми розглядалися більше 1 500 пропозицій по її заходах, що надійшов від 80 організацій. У кінцевому виді Програма передбачає реалізацію 138 НИОКР і 75 об'єктів капітального будівництва наукової бази.

Більш детально структура НИОКР Програми включає сім технологічних напрямків (розділи Програми): технології створення морської техніки для освоєння углеводородных ресурсів на шельфі ("Освоєння шельфу"); розробка технологій для створення перспективної морської техніки ("Науковий заділ"); розробка концептуальних проектів морської техніки ("Новий вигляд"); виробничі технології будівництва й ремонту морської техніки ("Суднобудівне виробництво"); технології створення морського радіоелектронного встаткування й систем керування ("Суднове приладобудування"); технології суднового машинобудування, суднових енергетичних установок ("Суднове машинобудування й енергетика"); системні дослідження розвитку морських технологій і ринків ("Системні дослідження").

Слід зазначити, що в економічних умовах, що створилися, нереально розраховувати на приплив позабюджетних засобів у фінансування НИОКР. У зв'язку із цим ми сподіваємося на збереження бюджетного фінансування Програми.

Виконання Програми в повному обсязі дасть високий соціальний ефект від збереження й збільшення висококваліфікованих робочих місць у суднобудівній і суміжній галузях промисловості й при цьому забезпечить надходження за період 2009- 2016 гг. у федеральний бюджет податків по продукції цивільного суднобудування в обсязі більше 130 млрд. руб. проти 90 млрд. руб. бюджетних витрат на реалізацію Програми.

Основні показники реалізації Стратегії розвитку суднобудівної промисловості залишаються незмінними: забезпечення державних потреб у військовому кораблебудуванні й цивільному суднобудуванні; збереження позицій на Світовому ринку в області військового кораблебудування на рівні 15- 20%; експорт цивільної продукції - 2% відсотка від світових продажів.
www.shіpbuіldіng.ru